Поради батькам конфліктних дітей

   •  Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на           недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в                 усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати  дітей. І тоді             найчастіше виникають «бурі».

  • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

     Кілька порад батькам замкнутих дітей:

•   Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

•  Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

•  Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

•    Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву. 

•  Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас. 

      Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

   • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в       гості до знайомих людей.

   • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному         придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим                             ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

    • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах. 

• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дитини:

     У роботі з тривожністю дитини необхідно:

    • Постійно  підбадьорювати, заохочувати  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у            їхніх можливостях;

    • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння                                 правильно  оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися         помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;

    • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

    • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

   • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

   • Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ;

   • Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

   • Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. 

  • Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.